Сімейні спори

Сімейні суперечки – найбільш поширена категорія цивільних справ.

Більшість сімейних спорів можна врегулювати мирним шляхом, однак це не завжди виходить. При конфліктах між подружжям, батьками і дітьми, виникає ряд проблем, що вимагають юридично правильних і зважених рішень.

Юрист по сімейних справах допоможе цивілізовано і своєчасно вирішити конфліктну ситуацію в максимально короткі терміни, уникнути тривалих і виснажливих суперечок, заощадить ваш час, нерви та гроші.

Найбільш часто сімейні справи в суді виникають з приводу:

розірвання шлюбу (розлучення);

Припинення шлюбу внаслідок його розірвання регулюється Розділом ХІ Сімейного кодексу України (далі – СКУ). Так, відповідно до ст. 105 СКУ шлюб припиняється внаслідок його розірвання за:

спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 або одного з них відповідно до статті 107 СКУ;
спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 СКУ;
позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СКУ.

Головною причиною розірвання шлюбів є не підготовленість до життя в подружжі, нестача знань та порушені ціннісні орієнтири, невміння кожного з подружжя йти на компроміси, аморальний спосіб життя одного з подружжя (алкоголізм, наркоманія, подружні зради), побої (переважно стосується чоловіків, які через власні комплекси наважуються на застосування фізичної сили до дружини), втручання батьків, друзів у вирішення сімейних справ.

Крім того, однією з причин розлучень в Україні є небажання дружини/чоловіка «проживати» своє життя з іншим подружжя «заради дитини», «заради батьків», «заради того, а що скажуть знайомі». Із практики можу сказати, що спільне проживання при вищезазначених випадках у 80 % випадках (відсоток – особиста думка автора) призводить до постійних скандалів, частих побоїв та зрад, відтягнення розірвання шлюбу на 2-5 років, так як при відсутності любові та довіри будь-який союз жінки та чоловіка приречений на крах. Звісно винятки завжди є.

Багато хто вважає розлучення негативним явищем. Висловлю власну думку, що розлучаючись чоловік та дружина дають право іншому з подружжя знайти ту особу, з якою вони проживуть своє нове життя. Так дійсно, усі хочуть одружитись лише раз у житті та прожити усе життя з чоловіком/дружиною. Але якщо сімейне життя не складається через поважні причини не думаю, що Ваша дитина виросте без моральних травм, коли побачать як батьки сваряться, переходять на «матюки», б’ються, вживають алкогольні напої на очах дитини і т.д. І чи не пізно буде тоді Вам будувати своє майбутнє у солідному віці. І не забуваємо про перехідний вік Ваших дітей, які будуть вважати, що причиною розлучення є їх існування.

Раджу не бігти до суду після першої ж сварки. Розлучення є досить відповідальним кроком, який впливає на багатьох Ваших рідних. Тому потрібно підходити до рішення цілком зважено. Якщо замовник просить допомогти у розірванні шлюбу я завжди пропоную подумати чи варто розлучатися. Адже можливо Ваше бажання розлучитися є спонтанним, а вже через місяць Ви передумаєте. Так само вважає і законодавець визначивши у СКУ норму, яка надає час подружжю для примирення. У рідких випадках у стресовій ситуації (можливість розлучитися) подружня пара знаходить взаєморозуміння та вдається зберегти сім’ю.

Якщо Ви вирішили розлучитись, то головне, щоб це була Ваша власна думка. Не потрібно слухати подруг/друзів, які живуть «бо так треба» і недільними вечорами за пляшкою вина жалітися один одному на долю, а дивитись по власним можливостям.

Якщо Ви хочете розлучитись із чоловіком/дружиною, але у Вас немає бажання з’являтися у суді, бачити колишню/колишнього і т.д. Ви можете звернутися до юриста за надання правової допомоги та представлення Ваших інтересів у суді.

поділу майна подружжя;

Майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, може бути поділене між сторонами. Загальна ідея поділу майна полягає у припиненні режиму спільності й виникненні на його основі режиму роздільності майна. Кожен із подружжя після поділу майна стає власником тієї чи іншої речі або сукупності речей і не пов’язує свої дії щодо володіння, користування та розпорядження майном з іншим із подружжя.

Поділ спільного майна подружжя може бути здійснено під час існування шлюбу, у процесі його розірвання, а також після розірвання шлюбу. Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Поділ майна подружжя може бути здійснено у добровільному або судовому порядку. Добровільний порядок застосовується, якщо подружжя домовилося щодо визначення часток кожного з них у праві на майно, а також дійшло згоди щодо конкретного поділу майна відповідно до цих часток.

Сімейне законодавство встановлює спеціальну форму лише для договору про поділ нерухомого майна подружжя. Відповідно до ч. 2 ст. 69 СК договір про поділ жилого будинку, квартири, іншого нерухомого майна має бути нотаріально посвідчений. ЦК України передбачає також державну реєстрацію прав на нерухомість та правочинів із нерухомістю (ст.182 ЦК), які поширюються також на правочини за участю подружжя. Стосовно форми договору про поділ майна подружжя, об’єктом якого є рухомі речі, в сімейному законодавстві немає спеціальних вимог. Це означає, що при з’ясуванні форми цього договору (усна, проста письмова) необхідно керуватися загальними правилами щодо форми правочину, які передбачені Цивільним кодексом України (статті 205-208 ЦК).

Умови поділу майна подружжя можуть бути передбачені в спеціальному договорі про поділ майна або визначатися у шлюбному договорі подружжя. Різниця між цими договорами полягає в тому, що предметом договору про поділ є майно, яке вже належить подружжю на праві спільної власності, у той час, як умови шлюбного договору можуть стосуватися майна, яке подружжя придбає у майбутньому і яке є відсутнім на момент укладення договору.

Якщо між подружжям виникає спір щодо розміру належних їм часток, порядку або способу поділу спільного майна, то добровільний порядок поділу майна змінюється на судовий. При поділі майна суду в першу чергу необхідно визначити його предмет, тобто те майно подружжя, яке підлягає поділу. При поділі майна подружжя мають враховуватися три категорії об’єктів:

речі (окрема річ або сукупність речей), які належать подружжю на праві спільної сумісної власності;
кредиторські вимоги подружжя (право вимоги за договором позики, купівлі-продажу тощо, коли подружжя виступає як кредитор і вправі вимагати повернення боргу, передачі речі тощо);
боргові зобов’язання подружжя (зобов’язання, за якими подружжя виступає як боржник і зобов’язане повернути борг, повернути або передати річ тощо).

Поділ майна здійснюється з урахуванням вартості речей, які належать подружжю на праві спільної власності, а також розміру їх кредиторських вимог та боргових зобов’язань.

Поділ майна подружжя здійснюється в два етапи:

суд визначає розмір часток чоловіка та жінки в праві на майно;
здійснює поділ майна відповідно до встановлених часток.

При визначенні розміру часток кожного з подружжя суд виходить з того, що відповідно до законодавства частки майна дружини та чоловіка є рівними (ч. 1 ст. 70 СК). Це правило не змінюється і в тому разі, якщо один із подружжя не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч. 1 ст. 60 СК).

Разом із тим, законодавство встановлює два винятки із загального правила щодо рівності часток подружжя в праві на майно. Відповідно до цього суд може зменшити або збільшити частку одного з подружжя за наявності однієї з наступних підстав:

суд може відступити від засади рівності часток і зменшити частку одного з подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї (ч. 2 ст. 70 СК);
суд може збільшити частку в праві на майно того з подружжя, з яким проживають неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ч. 3 ст. 70 СК). Відповідно до ч. 3 ст. 70 СК збільшення розміру частки одного з подружжя в майні пов’язується лише з випадками стягнення аліментів на дитину. На мою думку така норма сімейного законодавства є невдалою.

Після визначення судом частки кожного з подружжя в праві на майно здійснюється другий етап – безпосередній поділ майна подружжя відповідно до цих часток, які належать кожному з них.

Способи поділу майна подружжя:

відповідно до ст. 71 СК суд може винести рішення щодо поділу майна в натурі. Такий спосіб застосовується щодо подільних речей, тобто речей, які можна поділити без втрати їх цільового призначення (ст. 183 ЦК);
суд може прийняти рішення про присудження майна одному з подружжя з покладенням на нього обов’язку надати другому з подружжя компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності (частини 2, 4, 5 ст. 71 СК).

При цьому, за СК, присудження такої компенсації можливо лише за згодою особи, яка її отримує. Крім того, присудження грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Хоча це не передбачено в СК, суди можуть застосувати і такий спосіб поділу майна, як розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості й частки кожного із подружжя в спільному майні. Такий спосіб поділу є найбільш поширеним. У процесі поділу майна суди можуть одночасно застосовувати не один спосіб, а їх комбінацію: щодо одних видів майна застосувати поділ у натурі, щодо інших – передачу одному із подружжя з зобов’язанням певної компенсації другому, а треті види речей розподілити між сторонами з урахуванням їх вартості. Важливо зазначити, що вартість речей, які підлягають поділу, визначається на момент розгляду спору судом.

До розірвання шлюбу кожен із подружжя може вимагати поділу спільного майна у будь-який час. Позовна давність до таких вимог не застосовується (ч. 1 ст. 72 СК), якщо шлюб не розірвано. У випадку розірвання – 3 роки. Це правило підвищує можливості судового захисту майнових прав та інтересів подружжя. До вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки (ч. 2 ст. 72 СК).

стягнення аліментів;

Якщо Ви вирішили звернутися до суду з метою стягнення аліментів, то необхідно зібрати такі документи:

копії сторінок паспорта (1, 2 сторінки та прописка);
ідентифікаційний код в 2-х примірниках;
копії свідоцтва про шлюб – 2 примірники;
копії рішення суду або свідоцтва про розірвання шлюбу (у разі, якщо шлюб розірвано) – 2 примірники;
копії свідоцтва про народження дитини;
копії довідки ЖЕО про проживання дитини разом з Вами (у складі сім’ї), що підтверджує факт перебування дитини на Вашому утриманні – 2 примірники;
якщо дитина хворіє, то необхідно долучити копію довідки про перебування на диспансерному обліку, стаціонарному лікуванні, а також квитанції про купівлю медичних препаратів – 2 примірники.

Якщо платник аліментів має дітей з попереднього шлюбу і платить аліменти за рішенням суду, такий отримувач аліментів буде третьою особою у цій справі, оскільки рішення розглядуваного спору може вплинути на його інтереси. В такому разі вищезазначені документи подаються до суду в 3-х примірниках (для суду, для відповідача і для третіх осіб). До суду подаються лише копії документів, а оригінали залишаються у Вас.

Хочу звернути Вашу увагу на одне з найважливіших питань, які виникають при поданні позову про стягнення аліментів, а саме на розмір аліментів. Так, відповідно до Сімейного кодексу України (ст. ст. 183-184), аліменти можуть стягуватися таким чином:

в частині від доходу платника аліментів;
в твердій грошовій сумі (500,00 грн., 700,00 грн.).

Мінімальний розмір аліментів у 2013 році Прожитковий мінімум на 2013 рік в Україні встановлюється ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік» від 6 грудня 2012 року. Мінімальний розмір аліментів у 2013 році становить:
Місяці 2013 року	Мінімальний розмір аліментів для дитини віком до 6 років	Мінімальний розмір аліментів для дитини віком від 6 до 18 років	Прожитковий мінімум дітей віком до 6 років	Прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років
січень	291,60 грн.	363,00 грн.	972,00 грн.	1210,00 грн.
лютий	291,60 грн.	363,00 грн.	972,00 грн.	1210,00 грн.
березень	291,60 грн.	363,00 грн.	972,00 грн.	1210,00 грн.
квітень	291,60 грн.	363,00 грн.	972,00 грн.	1210,00 грн.
травень	291,60 грн.	363,00 грн.	972,00 грн.	1210,00 грн.
червень	291,60 грн.	363,00 грн.	972,00 грн.	1210,00 грн.
липень	291,60 грн.	363,00 грн.	972,00 грн.	1210,00 грн.
серпень	291,60 грн.	363,00 грн.	972,00 грн.	1210,00 грн.
вересень	291,60 грн.	363,00 грн.	972,00 грн.	1210,00 грн.
жовтень	291,60 грн.	363,00 грн.	972,00 грн.	1210,00 грн.
листопад	291,60 грн.	363,00 грн.	972,00 грн.	1210,00 грн.
грудень	309,60 грн.	385,80 грн.	1032,00 грн.	1286,00 грн.

В будь-якому разі розмір аліментів не повинен бути нижче 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України). Згідно з Законом України «Про державний бюджет на 2013 рік» станом на 01.01.2013 мінімальний розмір аліментів для дітей віком до 6 років становить 291,60 грн, для дітей від 6 до 18 років відповідно 363 грн.

Також необхідно звернути увагу на те, що відповідно до ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» і ст. 128 «Кодексу законів про працю» сукупний розмір відрахувань з заробітної плати не повинен перевищувати 50 відсотків середньомісячного заробітку. При поданні позовної заяви про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей судовий збір не сплачується (п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»).

Строки розгляду справ про стягнення аліментів залежать від завантаженості суду, але вони не повинні перевищувати 1 місяць (ч. 1 ст. 157 Цивільного процесуального кодексу України).

Якщо належно повідомлений відповідач не з’явився на судове засідання, то суддя переносить розгляд. У разі повторної неявки відповідача без поважних причин суд постановляє заочне рішення. (ч. 4 ст. 169 Цивільного процесуального кодексу України).

Рішення суду набирає законної сили після 10 днів з моменту його прийняття (якщо суд постановляє заочне рішення – через 10 днів з моменту отримання копії рішення відповідачем). Протягом вищезазначеного строку рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції.

Після вступу рішення в законну силу необхідно отримати в суді копію рішення і виконавчий лист (у разі примусового виконання рішення суду через виконавчу службу). Для цього потрібно написати відповідну заяву.

Більш детальну інформацію Ви зможете отримати замовивши консультацію юриста.

визначення порядку спілкування з дитиною і місця його проживання;

встановлення і оспорювання батьківства;

позбавлення батьківських прав;

Позбавлення батьківських прав є досить важким процесом в плані морального впливу на дитину та на іншого з подружжя. Проте у важких життєвих ситуаціях, здається, лише застосування даної міри впливу може зберегти психіку дитини від негативних проявів з боку одного або обох батьків. Сімейний кодекс України визначає підстави позбавлення батьківських прав. Так, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;
жорстоко поводяться з дитиною;
є хронічними алкоголіками або наркоманами;
вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

При цьому варто зазначити, що мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, (ухилення від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва) лише у разі досягнення ними повноліття.

Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки кримінального правопорушення, він письмово повідомляє про це орган досудового розслідування, який в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, розпочинає досудове розслідування.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Хто ж має право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ?

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають:

один з батьків;
опікун;
піклувальник;
особа, в сім’ї якої проживає дитина;
заклад охорони здоров’я;
навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває;
орган опіки та піклування;
прокурор;
сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Особа, позбавлена батьківських прав:

втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов’язків щодо її виховання;
перестає бути законним представником дитини;
втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім’ям з дітьми;
не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов’язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);
втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини.

Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

захисту особи, дітей та власності при укладенні фіктивниго шлюбу.

Визнання шлюбу недійсним здійснюється тільки судом у позовному провадженні за правилами, встановленими ЦПК України. При відсутності рішення суду ніхто не вправі посилатися на недійсність шлюбу, навіть при пред’явленні доказів незаконності його укладення.

Шлюб визнається недійсним не від дня вступу рішення суду в законну силу (на майбутнє ), а від дня його укладення, тобто від дня його державної реєстрації в органах РАЦСУ. На підставі рішення суду про визнання шлюбу недійсним, запис акту про укладення шлюбу (і відповідно свідоцтво про шлюб) анулюється і шлюб вважається неіснуючим. В осіб, які перебували у такому «шлюбі», втрачаються усі права й обов’язки чоловіка і дружини за винятком окремих випадків, передбачених законом, з метою захисту прав добросовісного подружнього і дітей, народжених у такому шлюбі.

З позовною заявою в суд про визнання шлюбу недійсним можуть звернутися особи, коло яких визначений у Сімейному Кодексі України стосовно кожної конкретної підстави визнання шлюбу недійсним. Такий підхід дозволяє забезпечити захист прав громадян, не допускаючи втручання в їх сімейне й особисте життя сторонніх осіб. Належними позивачами по цій категорії справ виступають особи, чиї права порушені укладенням даного шлюбу (наприклад, тільки подружній, який досяг шлюбного віку, – при визнанні недійсним шлюбу, укладеного ним до досягнення цього віку), а також орган опіки та піклування і прокурор, що виступають у захист як прав громадян, так і державних інтересів (наприклад, прокурор – при визнанні недійсним фіктивного шлюбу, коли обоє подружніх уклали шлюб без наміру створити сім’ю).

Від суперечок про визнання шлюбу недійсним варто відрізняти випадки заперечення правильності актових записів про укладення шлюбу. Це має місце, наприклад, при реєстрації укладення шлюбу однією особою без відома і згоди іншого з використанням підроблених документів, при відсутності одного із вступаючих у шлюб, хоча й подавшого заяву про реєстрацію шлюбу. У цих випадках ні про яке укладення шлюбу говорити не можна: його просто не існує, а зроблений актовий запис про його укладення не відбиває справжнього положення речей. Оскільки тут немає взагалі ніякого шлюбу, та немає і ніякої необхідності визнавати такого роду «шлюби, що не відбулися» недійсними. Зроблений запис анулюється органом РАЦСу на підставі відповідного рішення суду.

Захищаючи Ваші права, юрист:

проведе усну (або письмову) юридичну консультацію (вартість консультації – 100,00 грн., а при укладенні з юристом угоди на ведення справи, консультація проводиться безкоштовно);
складе позовну заяву і подасть її до суду;
візьме безпосередню участь у судових засіданнях;
отримає рішення суду;
оскаржить рішення суду (у разі необхідності);
простежить за його виконанням.